Які ж різдвяні свята без Маланки?
Скільки існує село Белелуя — стільки живе тут і Маланка. Давня, гучна, жива традиція, внесена до нематеріальної культурної спадщини України.
До Маланки тут готуються заздалегідь. Село Белелуя має три кути — і з кожного в один день вирушає своя Маланка. Вулицями йдуть Маланка і ґазда, гуцул і гуцулка, баба з дідом, посівальники, жиди, ведмеді, смерті, чорти, коза, військовий, лікар — цілий світ жартів. Вони переходять від хати до хати з колядою. До оселі заходять лише головні персонажі, а решта переберців колядує на подвір’ї.
Та справжній вибух емоцій чекає згодом — під час «борінки». Тут, за давніми правилами, переберці змагаються між собою, визначаючи, в кого цього вечора будуть танці. В час війни «борінку» не проводять — зараз головний акцент — збір коштів для наших захисників.
У радянські часи водити Маланку намагалися заборонити. Та попри страх і заборони молоді хлопці з Белелуї переодягалися й ішли селом, бо так робили їхні батьки та діди. Зараз тут роблять усе можливе, щоб передати цю традицію дітям.
Найкраще відчути, ніж багато читати про це. Звісно, у час війни все не так, як раніше, але після завершення російсько-української війни тут підготують дуже гучну Маланку. А зараз продовжують берегти традиції. Тож дивіться самі.
Більше про нашу культуру на YouTube:
