Ми маємо постійно нагадувати про них. Не дозволяти звикнути. Не дозволяти світові забути тих, хто захищав Україну і сьогодні продовжує боротися навіть у неволі.

За кожним фото – конкретна людина. Чийсь син, чоловік, батько, брат. І родина, яка щодня чекає бодай на одну звістку.

Нам важко уявити, через що проходять наші Герої в полоні. Але ми точно знаємо, що їхні родини не повинні залишатися сам на сам із цим очікуванням.

Віримо. Чекаємо. Молимося. Не мовчимо.

Бо Україна пам’ятає своїх.