Все це під носом у служб в Києві, а ще, я думаю, у розсадниках московських патріархатів у Почаєві, чоловічих та жіночих монастирях РПЦ. Класична схема московської пропаганди, витримана віками, досі не знищена в Україні. Чому? Бо немає політичної волі знищити російську церкву та її вплив. Їхні лобісти не останні люди у верхівках влади, а тому всіляко затягують процес заборони релігії з центром впливу в країні агресора.

Мене давно вже не дивують батьки, що віддають дітей до схожих псевдошкіл. Це відверті ждуни, а інша частина потрапили під вплив російського сектантського духу під керівництвом агентів фсб у рясах.

Адже потрібні були різкі дії ще на початку. Памʼятаєте, ще у березні 2022 року я зареєструвала законопроєкт про заборону москавського патріархату в Україні. Тоді вся влада ОП та Парлементу всіляко відмовчувались під гаслами «не на часі». Згодом таки проголосували закон, який мав заборонити РПЦ ще у травні 2025 року. Маєм вже новий 2026 рік – а результату боротьби з російською пропагандою в церквах на державному рівні мало. Так, є поодинокі випадки, коли вдається. Питань багато. Голосіївський, Іонинський монастир (де представник проросійської ОПЗЖ Бойко 7 січня знімав привітання з Різдвом російською мовою), Флорівський на Подолі – досі є центрами русского міра в ключових центральних точках столиці. Їх діяльність не дуже й прихована, бо очевидно вигідно не помічати цього ні силовикам, ні МОН.

Всі відповідні звернення як народні депутати ми направили одразу на початку тижня. Я долучилась як співавтор до звернень та законопроєкту. Та поки спливатиме час і в Парламенті розглядатимуть нові зміни до законодавства- в Україні далі масово вербуватимуть дітей представники російських спецслужб у псевдошколах. А їхні лобісти писатимуть про утиски російськомовних, а закон про заборону релігійних організацій так і не запрацює на повну. А все могло б бути вже краще, якби була на то політична воля.