Поета, шістдесятника, який умів говорити просто і різати словом, як правдою.

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Симоненко писав у час, коли за правду карали, але саме правда була його зброєю. Він не шукав зручних слів, але він шукав чесних. Про людину. Про гідність. Про Україну, яку не дозволив звести до «території».

Нині його рядки звучать ще гостріше. Бо знову доводимо право бути собою, боронити своє і не зрікатися рідної землі.

Симоненко не лише про минуле. Він про нас теперішніх і про тих, хто зі зброєю в руках щодня підтверджує: Батьківщину не обирають, її захищають.