Важко щось писати. Хочеться запалити свічку, помолитись і згадати. Мільйони вбитих, які сходили з розуму, бачили смерть рідних, пухли з голоду. І це не раз, а тричі за часів совєцької окупації: 1922, 1933, 1946 роки. Незагоєна рана і страх на кілька поколінь.

Маємо пам’ятати, що визнання світом Голодомору як геноциду є запорукою недопущення його повторення. Повторення неможливе тоді, коли є сильна держава та військо. Бо в 1919–1920 роках на землях України йшла війна. Армія УНР боролась із кількома окупантами. Розвивалася анархія, ширилася епідемія тифу, але голоду не було. Він прийшов тоді, коли настав «мир» під контролем большевиків.

Пам’ятаймо історичні уроки. Знання історії не дозволить нам більше ніколи повторити трагічну долю українців, знищених геноцидом. Маємо добре думати в наш час, щоб не піддатися на обіцянки нових катів, які ведуть сучасний геноцид у цій війні.

О 16:00 год запалюємо свічку, щоб вшанувати памʼять жертв Голодомору