Споконвіку російсько-українська війна відбувається не лише за територію, а й за історію, культуру та ідентичність.Вишивка для українців завжди була більше, ніж оздобою – це оберіг, символ роду і пам’яті. У багатьох сім’ях зберігаються вишиті рушники, сорочки, ікони чи навіть «Кобзарі», які передавалися з покоління в покоління.

На жаль, у часи радянської окупації говорити про це було небезпечно: за вишитий Заповіт Шевченка, ризи чи ікону відправляли до Сибіру. Але сьогодні ми повертаємо голос цим речам. Речі говорять вустами своїх нащадків – і це безцінно.

Вервичка з гливкого хліба зроблена в тюрмі, вишиті рушники, які рятують наші захисники на сході, ікони з елементами вишивки, чи сорочка загиблого сина на війні – про все це розказати не просто, але наші учасники погодились, бо розуміють, що варто говорити про минуле, заради гідного майбутнього.

Дякуємо Владиці Миколі Семенишину за його благословіння та настанови. Без віри немає майбутнього.

Наш захід має і благодійну мету – збір коштів для захисників з батальйону «Свобода» 4-ї бригади «Рубіж» НГУ, які зараз тримають оборону біля Покровська. Відбувся аукціон з двох лотів – вишитого рушника п. Марії Турчин з прощальними словами Ольги Басараб та вишитий Кобзар від п. Наталії Синиці. Також усі учасники долучились до збору коштів. Дякую всім за підтримку війська.

Від минулого до сучасного. Від історії до сьогодення і все у вишивці. Адже вишиті речі, українська культура, мистецтво, правдива історія – це те, що допомагає нам краще зрозуміти велику мету до якої йдемо разом – до української перемоги .

Бо так само, як наші предки боронили українське слово й культуру, нині наші воїни боронять свободу і життя.