Сьогодні в «Рідній Галичині» розповідаємо про те, з чого почалося місто Долина. Не з нафти. Не з газу. А з солі.

Шахта «Барбара» – найдавніша в місті копальня соляного розсолу. Саме звідси, із солоних джерел, що пробивалися крізь землю Бойківщини, починається тисячолітня історія Долини. Перші писемні згадки про долинський соляний промисел сягають 1474 року, а в 1525-му Долина отримала підтверджене магдебурзьке право, яке дозволило варити сіль вже не лише королівським урядникам, а й звичайним людям. Сіль стала справою цілого міста, цілої громади.

Долинська сіль завжди вважалася особливою. Її не довбали з кам’яних пластів, як гірську – її виварювали з ропи, природного підземного розсолу. Знавці кажуть, що така сіль чистіша й корисніша за кам’яну, бо мінерали в ній лишаються у природній рівновазі.

Її не лише возили по всій Україні, а й експортували далеко за межі нашого краю.

Долинський солекомбінат – нащадок цієї тисячолітньої справи – пропрацював аж до початку 2000-х років. Сьогодні його історична будівля у власності Фонду держмайна, в аварійному стані. І боляче дивитися, як руйнуються стіни, за якими століттями кипіло ремесло, що наші предки передавали з покоління в покоління.

Та є й добра новина. Спецдозвіл на користування надрами вже викуплено, і маємо надію, що шахта «Барбара» зможе запрацювати вже наступного року.

І тоді біле золото, з якого колись виросло це місто, знову закипить у долинських чанах – як кипіла століттями.