День Конституції – це не просто річниця ухвалення Основного Закону. Це нагадування про фундамент, на якому стоїть українська держава. Саме тому захист Конституції – це не порожній звук, а питання існування держави.

Саме Конституція визначає, що джерелом влади є Український народ, утверджує суверенітет і територіальну цілісність України, окреслює права громадян та встановлює межі, за які не має права виходити жодна влада.

За ці 30 років не раз були спроби переписати Основний Закон під політичну кон’юнктуру. Конституцію використовували як інструмент боротьби за повноваження, а окремі зміни лише поглиблювали політичні кризи.

Водночас не можна забувати, що Конституція 1996 року була компромісом. У ній залишилися норми, які сьогодні потребують переосмислення: від окремих положень про мовну політику до нечітких механізмів розподілу повноважень між гілками влади, чим роками намагалися скористатися різні політичні команди.

Саме тому ще понад 15 років тому Всеукраїнське об’єднання «Свобода» запропонувало власне бачення нової української Конституції.

Очевидно, що під час війни змінювати Основний Закон не можна. Але після нашої Перемоги ми повинні повернутися до цього питання. Майбутня Конституція має ще сильніше утвердити українську національну державність, передбачити дієві механізми люстрації та заборони антидержавної діяльності, розширити форми народовладдя, забезпечити захист української мови, стратегічних ресурсів і національних інтересів.

Конституція — це суспільний договір про те, якою ми бачимо Україну. І наше завдання зробити так, щоб цей договір служив українській нації, а не політичній кон’юнктурі.