Косівська кераміка занесена до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Так, багатий на поклади глини Косів став важливим центром торгівлі та навчання цьому ремеслу. Особливо цінним є те, що традиція не втрачена і далі продовжують навчати гончарству молоде покоління у Косівському державному інституті декоративного мистецтва та в родинних династіях. У місті є цілі родини майстрів, для яких глина — це не просто матеріал, а жива історія предків. Тепер
ще й використовується у арттерапії, як шлях до відновлення душевного спокою для військових.
У час радянської окупації, був створений міф, що ця кераміка відображає лише сільський побут гуцулів. Та ми добре знаємо що це не відповідає дійсності. Косів був багатокультурним центром у якому переплелись традиції різних народів. Саме збереження традиції і сучасна інтерпретація сьогодні дає нам плеяду нових імен та всесвітнє визнання.
