Сьогодні згадуємо один з найбільш яскравих чинів ОУН, що увійшов у число регулярних спроб відновити українську незалежність у 20 столітті. В умовах початку німецько-совєцької війни це був рішучий та відчайдушний крок. Було проголошено головою уряду Ярослава Стецька, а лідера ОУН Степана Бандеру німці посадили до концтабору, розгорнулись масові репресії проти націоналістів.

Тоді теж частина «мудрих” політиків критикували дії ОУН за імпульсивність. Однак зараз в контексті історичних подій, ми розуміємо, що ці спроби хоч і в невигідних умовах, стали ланцюжком наступних подій та пошуку можливостей для боротьби за незалежність. В сучасному часі – це приклад того, що у зовнішній політиці слід говорити мовою доконаних фактів. З іншого боку, московська пропаганда вчила боятись “фашистів”, замовчувала факт боротьби українців за самовизначення в епоху Другої світової війни.

День Акту відновлення Української держави поступово набуває офіційного визнання як етап боротьби за повернення втраченої держави. Безперечно, чекаємо повернення до України і праху ініціаторів цієї події. Але потребуємо ширшої меморіалізації, виховання нових поколінь на прикладах героїчних Чинів. Врешті, це той вододіл, що руйнує московську ілюзію дуалістичної боротьби московитів та німців за нашу землю.

Тож слава Героям усіх поколінь, та їх боротьбі!